![[info]](http://l-stat.livejournal.com/img/userinfo.gif){kind=small}
ПОЛАНКА ОРАНЖАНА
Apr. 11th, 2008
03:17 pm
Небезпідставно
Ти крокуєш
За правилом перешкоди справа
Не просто так
Ти наробив чимало шкоди
Їздячи на шкоді чи на шевролє
Намагаючись щось утнути
чи когось струснути
Рухаючись зустрічною смугою
Кажеш: Заплющ очі і тримайсь
А сам повертаєш не туди
Не дотримуючись ПДД
І інших норм моралі
Коли все іде немов по спіралі
Наступаючи на граблі
що в тебе забрали
А потім тим же дорікали
Доводячи до сліз брансбойту
Ти мій бой,
Хабібі
Не згадуй ту…
Oct. 3rd, 2007
10:12 pm
Може, ти на відстані – й не ти?
Як розпізнати, як відчути?
І як знайти радіохвилю ту,
Що проганяє сум і самоту?
Що холодок порожніх смс
Дехто вважає за прогрес,
І що на голос твій у телефоні
Можна змінять долоні?
Може, не ти на відстані вітаєш,
Може, не ти цілунки надсилаєш,
Може, не ти сумуєш віртуально,
А якась чужа ВОНА.Це – не реально...
Apr. 26th, 2007
05:51 pm
27 квітня в п’ятницю об 11.00
в Українському центрі народної культури Музеї ім. Івана Гончара
за адресою вул. Січневого повстання 29 відбудеться
Презентація книги Жан-Марка Леклерка „Україна”
Інформаційна агенція Навколосвітнього Каравану «ІНТЕРКУЛЬТУРА» в Україні: (044) 587 62 97 www.interkulturo.info
Apr. 21st, 2007
06:10 pm
след раз нада моим падругам не зрителями сидеть в "Хочу замуж", а реальными учасницами демонстрации в центре "Хотим замуж".А еще лучше - в шоу "Умники и умницы".
Apr. 19th, 2007
Apr. 17th, 2007
10:57 pm
Довідки: тел. 8-044-331 41 18, 8-044-587 62 97, 8-050-330 22 87, 8-097-780 26 02.
Інформаційна агенція Навколосвітнього Каравану «ІНТЕРКУЛЬТУРА» в Україні: (044) 587 62 97 www.interkulturo.info
Apr. 13th, 2007
Mar. 20th, 2007
Mar. 11th, 2007
10:57 am
ТА,КОТОРАЯ СОЗДАЕТ ИЛЮЗИЮ МАЛЕНЬКОЙ НА САМОМ ДЕЛЕ ОЧЕНЬ БАЛЬШАЯ, И НАОБОРОТ БОЛЬШИЕ ЛЮДИ ОКАЗЫВАЮТЬСЯ РАНИМЫМИ И БЕСПОМОЩНЫМИ, ХОТЯ В ЭТО НИКТО НЕ ВЕРИТ
Mar. 10th, 2007
Mar. 5th, 2007
Feb. 27th, 2007
Feb. 26th, 2007
10:18 pm
В ОБІЙМАХ ЗАЛІЗНОГО МОНСТРА
"Нарешті цивілізація дійшла і до нашої Мени", - хочеться вигукнути, коли бачиш на рідних вулицях таксофони, банкомати, салони краси та гральні автомати. Саме про останні й хотілося б поговорити конкретніше. Якщо раніше ці залізні монстри "селилися" у великих містах, то сьогодні за фортуною полюють на вулицях і містечок буквально всі - школярі, продавці, пенсіонери. Пхаючи копійчину (інколи останню) в щілинку автомата, сподіваються за секунду розбагатіти чи зірвати джек-пот.
А те, що гральні автомати шкодять не тільки тому, що кличуть прогулювати уроки та витрачати усі кишенькові гроші, але й призводять до залежності, - знає не кожен. Скільки людей втратили сім'ї, житло і, навіть, життя, коли загравалися.
Потяг до азартних ігор як патологію розглядали ще в минулому сторіччі. Згадайте "Трійка, сімка, туз…" Пушкіна, перечитайте "Гравця" Достоєвського. Але якщо тоді людину, що грає, вважали слабохарактерною, то сьогодні психіатри і психологи всього світу погодилися з думкою, що залежність від азартних ігор така ж сильна, як алкогольна чи наркотична. І має вона ту ж природу і прояви - людина, яка загралась, не в змозі отримувати повноцінні позитивні емоції, коли відходить від грального автомату чи зеленого сукна казино. Їй важко жити без гри, як алкоголіку без спиртного чи наркоману без дози.
За статистикою, 60% населення хоч раз випробували долю в іграх (казино, гральні автомати, карти), а 1,5% - по справжньому хворіють грою.
Ігрова залежність розвивається у всіх по різному. Комусь потрібно півроку для того, щоб захворіти, а дехто може перетворитися в залежного вже після першої гри. А потім - тягне і тягне до залізного мовчазного друга, карт чи столу казино, що видадуть подарунок-подачку в кілька монет чи купюр.
Люди, що постійно грають, як правило, не рахують і не запам'ятовують своїх програшів, проте добре пам'ятають кожен свій виграш до копійки.
Пристрасть до азартних ігор вважається переважно чоловічою проблемою, але жіноча "ігроманія" набуває набагато складніших форм і лікується важче. Крім того, до групи ризику входять діти і підлітки. Вони, незважаючи на існуючі правила не допускати в гральні заклади осіб, молодших 18 років, можуть "захворіти" грою, розважаючись біля гральних автоматів в супермаркетах, на вокзалах тощо.
Чи можливо вилікувати патологічну пристрасть до гри? Застосування деяких препаратів, що використовуються для позбавлення наркозалежності, дає непогані результати. В Лас-Вегасі діють навіть спеціалізовані клініки для лікування залежних гравців. При цьому гральні заклади міста щорічно виділяють на лікування близько 100 мільйонів доларів.
Не думаю, що фірма, яка встановила гральні автомати в Мені, буде відшкодовувати збитки потерпілим від ігор - повертати чиюсь програну пенсію, кошти на шкільні обіди і тим більше - лікувати тих, хто загрався. Та й переважна більшість азартних закладів - це звичайні "лохотрони" (вловили, для кого призначені?). І запрограмувати їх власник може на будь-який відсоток виграшів: де є постійна клієнтура - віддається на виграші третина вкладених коштів, а де постійних відвідувачів немає (кафе, вокзали, придорожні забігайлівки) - автомати "підкручені" таким чином, що віддають лише 10 - 15% вкинутих монет. Тому вірогідність виграти в них мізерна.
Пропонуємо вам дати відповіді на наступні запитання:
1.Ви неодноразово грали в автомати (казино, карти) і після цього згадуєте, аналізуєте ігри, плануєте майбутні, коли і за які гроші підете грати?
2. У вас з'явилась необхідність частіше грати і збільшувати грошові ставки?
3. Чи намагалися ви на наступний день після програшу відіграватися?
4. Чи намагались ви обдурювати своїх рідних, коли йдете грати, чи приховуєте від них гроші для гри?
5. Ви використовуєте гру як можливість покращити настрій чи втекти від щоденних проблем?
Якщо ви відповіли ствердно хоча б на половину запитань - стережіться! Ваше захоплення іграми може перерости в хворобу.
Існує багато видів сучасних дитячих хвороб - "кіберзалежність" (залежність від комп'ютера), "ТV-залежність", які змушують задуматись батьків: сучасна мати в середньому лише 12 хвилин на добу присвячує спілкуванню з дитиною, зате діти присвячують 3 - 5 годин щодня телебаченню, комп'ютерам чи азартним іграм.
Тому все більше наші діти втрачають емоційне, духовне сімейне виховання. А ці особливості формуються тільки в дитячому та підлітковому віці. Отож, комп'ютер, сучасна модель телевізора чи домашнього кінотеатру, мобільного телефону - це ознаки матеріального благополуччя чи відкуп за недостатню любов та увагу до дитини?
ВІКТОРІЯ НЕРУШ.
Життя у віртуальному світі
Комп’ютерна залежність може виникати не лише в дітей, а й у дорослих. Для сучасних дітей комп’ютер став незамінною річчю. Адже за ним можна не лише грати в різноманітні ігри, а й виконувати домашні завдання. Деяких батьків навіть радує той факт, що діти весь час проводять за комп’ютером. Мовляв, нехай краще сидять за монітором, ніж бешкетують. Однак таким батькам варто знати, що дітлахам не можна надто довго працювати з клавіатурою.
У віці 6 років не рекомендується працювати більше 15 хв. на день, у 7–9 років – 20 хв. Для тих же, хто має проблеми з зором, час варто зменшити: 6-7 років – до 10 хв., 8-9 років – не більше 15 хв.
Для більш дорослих дітлахів час дещо збільшується: учні 6-7 класів – до 20 хв., 8-9 класів – 20–25 хв. Для старшокласників оптимальним буде заняття з комп’ютером до 30 хв. під час одного шкільного уроку, або ж по 20 хв. під час двох.
Значна кількість завсідників комп’ютерних салонів страждає на таку хворобу як залежність від „електронного друга”.
– Комп’ютерна залежність таки дійсно існує, її ще називають кіберзалежністю, – розповідає психолог Оксана Харченко.
Найчастіше вона виникає в дітей, які мають певні психологічні проблеми. Насамперед, такі проблеми викликані ускладненнями у спілкуванні чи то з дорослими, чи з однолітками. А нереальний світ дає дитині можливість відчути себе сильнішою. Адже комп’ютерну гру в будь-якому разі можна переграти, у той час як у реальному житті виправити, чи то пак переграти, певні ситуації чи проблеми просто неможливо.
Та й самі ігри є різними, тож, відповідно, по-різному впливають на психіку дітей. Деякі ігри містять у собі більше позитиву, ніж негативу. Наприклад, якщо вони пов’язані з розвитком уваги, пам’яті, ерудиції. Утім, і такі ігри можуть містити в собі часточку небезпеки – насамперед, для азартних дітей, яким важливі насамперед набирання балів чи проходження турів.
– Але найнебезпечнішими є ігри зі стріляниною, вбивствами, – запевняє Оксана Харченко. – Вони викликають агресію, а маленькі діти можуть не розрізняти, де реальність, а де ігровий світ, та можуть ідентифікувати себе із героями-вбивцями.
Помітити залежних дітей досить легко. Перша ознака – надмірне задоволення від гри, втрата відчуття плину часу та небажання спілкуватися з однолітками.
Коли таку дитину відволікають від гри, або ж у неї немає коштів, щоб піти до комп’ютерного залу, в дитини знижується настрій, виникає агресія, роздратування, – розповідає Оксана Михайлівна.
На щастя, комп’ютерна залежність – ситуація не безвихідна. Першим кроком до її вирішення є апеляція до розуміння дитини. Батькам варто пояснити малечі, що комп’ютер існує не лише для ігор.
Та, як виявляється, комп’ютерна залежність може виникати не лише в дітей, а й у дорослих. Психологи вважають, що “живуть” у віртуальному світі насамперед самотні люди, яким немає чим себе зайняти. Реальний світ їм замінює Інтернет.
Підготував: Наталія ЗАЇКА
Джерело: "Прес-Центр"
01:20 pm
На сцене, свесив голову с борта, лежал солист Мэддисон крайм, Мэл Маилсон, как всегда в дамском платье и с полуспущенной, на сколько это было заметно, ширинкой на кожаных шортах под задраной юбкой. Он кричал в микрофон что-то вроде "оттрахай ближнего своего" а потом вставил его между ног, имитируя возбужденный половой орган. К нему подходит Джон - обтатуированный крашенный блондин соло-гитарист группы, - и садиться на колени сбоку от Маилсона. Он только открыл было рот, пытаясь заглотить микрофон, как осверепевший вокалист схватил его за волосы и резко нагнул его голову вниз, ниже уровня мокрофона. Джон, не выпуская из рук гитары, отстосал Маилсону по полной программе, хотя, на самом деле, второй предполагал просто поприкалываться, но, видно, он нравился Джону, хотя тот был не гомосексуалист. Закончив свой акт, Джон опять встал, отдалившись в сторону.
![[mood icon]](http://l-stat.livejournal.com/img/mood/charitycam/faces-animated/2.gif){kind=small}
artistic01:12 pm
школа вырастила во мне лидера
жизнь его затоптала
не жизнь а долбаный Кулек
дипрессия-чума 21 века
Feb. 24th, 2007
09:46 pm
Може, ти на відстані – й не ти?
Як розпізнати, як відчути?
І як знайти радіохвилю ту,
Що проганяє сум і самоту?
Що холодок порожніх смс
Дехто вважає за прогрес,
І що на голос твій у телефоні
Можна змінять долоні?
Може, не ти на відстані вітаєш,
Може, не ти цілунки надсилаєш,
Може, не ти сумуєш віртуально,
А якась чужа ВОНА.Це – не реально...
Feb. 23rd, 2007
11:16 am - 23 февраля
а не буду я никаго поздравлять.фигвам!получайте СПАСИБА за день св.Валика.када я чтото пыталась упрекнуть то услышала "а что это за праздник ваще"?
и вот еще.
как можно себя чувствовать и что говорить када лучшая падруга просит достать травки?
ЛЮДИ!не убивайте себя.за нас это сделают другие.
![[mood icon]](http://l-stat.livejournal.com/img/mood/charitycam/faces-animated/30.gif){kind=small}
cold11:10 am
1
Життя – наче поїзд,
Що рухається вдаль…
Жаль, пізно ми зустрілись,
І розлучатись жаль.
2
На вокзалі марних мрій,
Коли все зійшло нанівець,
Одчиниш – візьми найдорожче,
У камері схову сердець.
Navigate: (Previous 20 Entries)