urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress ГИ ГИ! aktress 2008-04-11T12:28:22Z urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress:7767 2008-04-11T12:28:22Z 2008-04-11T12:28:22Z Небезпідставно<br />Ти крокуєш<br />За правилом перешкоди справа<br />Не просто так<br />Ти наробив чимало шкоди<br />Їздячи на шкоді чи на шевролє<br />Намагаючись щось утнути <br />чи когось струснути<br />Рухаючись зустрічною смугою<br />Кажеш: Заплющ очі і тримайсь<br />А сам повертаєш не туди<br />Не дотримуючись ПДД<br />І інших норм моралі<br />Коли все іде немов по спіралі<br />Наступаючи на граблі <br />що в тебе забрали<br />А потім тим же дорікали <br />Доводячи до сліз брансбойту<br />Ти мій бой,<br />Хабібі<br />Не згадуй ту… urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress:7563 2007-10-03T19:15:12Z 2007-10-03T19:15:12Z Може, ти на відстані – й не ти?<br />Як розпізнати, як відчути?<br />І як знайти радіохвилю ту,<br />Що проганяє сум і самоту?<br />Що холодок порожніх смс<br />Дехто вважає за прогрес,<br />І що на голос твій у телефоні<br />Можна змінять долоні?<br /><br />Може, не ти на відстані вітаєш,<br />Може, не ти цілунки надсилаєш,<br />Може, не ти сумуєш віртуально,<br />А якась чужа ВОНА.Це – не реально... urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress:7340 2007-04-26T13:51:48Z 2007-05-16T08:42:40Z 27 квітня в п’ятницю об 11.00 <br />в Українському центрі народної культури Музеї ім. Івана Гончара <br />за адресою вул. Січневого повстання 29 відбудеться <br />Презентація книги Жан-Марка Леклерка „Україна”<br /><br />Інформаційна агенція Навколосвітнього Каравану «ІНТЕРКУЛЬТУРА» в Україні: (044) 587 62 97 www.interkulturo.info urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress:6970 2007-04-21T15:21:43Z 2007-04-21T15:21:43Z у меня могут все отобрать родственники.и друзья.но есть то, что они НИКОГДА не заберут urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress:6834 2007-04-21T15:18:05Z 2007-04-21T15:18:05Z след раз нада моим падругам не зрителями сидеть в "Хочу замуж", а реальными учасницами демонстрации в центре "Хотим замуж".А еще лучше - в шоу "Умники и умницы". urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress:6563 2007-04-19T14:01:12Z 2007-04-21T15:03:19Z Міська влада Києва задушила весну urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress:6170 2007-04-19T13:46:55Z 2007-04-21T15:04:56Z Про бандуру... і не тільки urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress:5921 2007-04-17T20:00:04Z 2007-04-21T15:05:43Z Довідки: тел. 8-044-331 41 18, 8-044-587 62 97, 8-050-330 22 87, 8-097-780 26 02.<br /><br /><br />Інформаційна агенція Навколосвітнього Каравану «ІНТЕРКУЛЬТУРА» в Україні: (044) 587 62 97 www.interkulturo.info urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress:5760 2007-04-13T16:10:49Z 2007-04-21T15:06:33Z ДО ЦИВІЛІЗАЦІЇ ЧЕРЕЗ... ШЛУНОК? urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress:5587 2007-03-20T19:42:41Z 2007-04-21T15:07:49Z Будьте. urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress:5353 2007-03-11T08:57:37Z 2007-03-11T08:57:37Z ТА,КОТОРАЯ СОЗДАЕТ ИЛЮЗИЮ МАЛЕНЬКОЙ НА САМОМ ДЕЛЕ ОЧЕНЬ БАЛЬШАЯ, И НАОБОРОТ БОЛЬШИЕ ЛЮДИ ОКАЗЫВАЮТЬСЯ РАНИМЫМИ И БЕСПОМОЩНЫМИ, ХОТЯ В ЭТО НИКТО НЕ ВЕРИТ urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress:4868 2007-03-10T18:51:12Z 2007-03-11T08:16:40Z БЕ БЕ БЕ urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress:4635 2007-03-05T14:06:34Z 2007-03-11T08:31:15Z МУ МУ МУ urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress:4591 2007-02-27T20:54:07Z 2007-03-11T08:33:13Z ФУ ФУ ФУ urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress:4230 2007-02-26T19:21:34Z 2007-02-26T19:21:34Z В ОБІЙМАХ ЗАЛІЗНОГО МОНСТРА <br />"Нарешті цивілізація дійшла і до нашої Мени", - хочеться вигукнути, коли бачиш на рідних вулицях таксофони, банкомати, салони краси та гральні автомати. Саме про останні й хотілося б поговорити конкретніше. Якщо раніше ці залізні монстри "селилися" у великих містах, то сьогодні за фортуною полюють на вулицях і містечок буквально всі - школярі, продавці, пенсіонери. Пхаючи копійчину (інколи останню) в щілинку автомата, сподіваються за секунду розбагатіти чи зірвати джек-пот. <br />А те, що гральні автомати шкодять не тільки тому, що кличуть прогулювати уроки та витрачати усі кишенькові гроші, але й призводять до залежності, - знає не кожен. Скільки людей втратили сім'ї, житло і, навіть, життя, коли загравалися. <br />Потяг до азартних ігор як патологію розглядали ще в минулому сторіччі. Згадайте "Трійка, сімка, туз…" Пушкіна, перечитайте "Гравця" Достоєвського. Але якщо тоді людину, що грає, вважали слабохарактерною, то сьогодні психіатри і психологи всього світу погодилися з думкою, що залежність від азартних ігор така ж сильна, як алкогольна чи наркотична. І має вона ту ж природу і прояви - людина, яка загралась, не в змозі отримувати повноцінні позитивні емоції, коли відходить від грального автомату чи зеленого сукна казино. Їй важко жити без гри, як алкоголіку без спиртного чи наркоману без дози. <br />За статистикою, 60% населення хоч раз випробували долю в іграх (казино, гральні автомати, карти), а 1,5% - по справжньому хворіють грою. <br />Ігрова залежність розвивається у всіх по різному. Комусь потрібно півроку для того, щоб захворіти, а дехто може перетворитися в залежного вже після першої гри. А потім - тягне і тягне до залізного мовчазного друга, карт чи столу казино, що видадуть подарунок-подачку в кілька монет чи купюр. <br />Люди, що постійно грають, як правило, не рахують і не запам'ятовують своїх програшів, проте добре пам'ятають кожен свій виграш до копійки. <br />Пристрасть до азартних ігор вважається переважно чоловічою проблемою, але жіноча "ігроманія" набуває набагато складніших форм і лікується важче. Крім того, до групи ризику входять діти і підлітки. Вони, незважаючи на існуючі правила не допускати в гральні заклади осіб, молодших 18 років, можуть "захворіти" грою, розважаючись біля гральних автоматів в супермаркетах, на вокзалах тощо. <br />Чи можливо вилікувати патологічну пристрасть до гри? Застосування деяких препаратів, що використовуються для позбавлення наркозалежності, дає непогані результати. В Лас-Вегасі діють навіть спеціалізовані клініки для лікування залежних гравців. При цьому гральні заклади міста щорічно виділяють на лікування близько 100 мільйонів доларів. <br />Не думаю, що фірма, яка встановила гральні автомати в Мені, буде відшкодовувати збитки потерпілим від ігор - повертати чиюсь програну пенсію, кошти на шкільні обіди і тим більше - лікувати тих, хто загрався. Та й переважна більшість азартних закладів - це звичайні "лохотрони" (вловили, для кого призначені?). І запрограмувати їх власник може на будь-який відсоток виграшів: де є постійна клієнтура - віддається на виграші третина вкладених коштів, а де постійних відвідувачів немає (кафе, вокзали, придорожні забігайлівки) - автомати "підкручені" таким чином, що віддають лише 10 - 15% вкинутих монет. Тому вірогідність виграти в них мізерна. <br />Пропонуємо вам дати відповіді на наступні запитання: <br />1.Ви неодноразово грали в автомати (казино, карти) і після цього згадуєте, аналізуєте ігри, плануєте майбутні, коли і за які гроші підете грати? <br />2. У вас з'явилась необхідність частіше грати і збільшувати грошові ставки? <br />3. Чи намагалися ви на наступний день після програшу відіграватися? <br />4. Чи намагались ви обдурювати своїх рідних, коли йдете грати, чи приховуєте від них гроші для гри? <br />5. Ви використовуєте гру як можливість покращити настрій чи втекти від щоденних проблем? <br />Якщо ви відповіли ствердно хоча б на половину запитань - стережіться! Ваше захоплення іграми може перерости в хворобу. <br />Існує багато видів сучасних дитячих хвороб - "кіберзалежність" (залежність від комп'ютера), "ТV-залежність", які змушують задуматись батьків: сучасна мати в середньому лише 12 хвилин на добу присвячує спілкуванню з дитиною, зате діти присвячують 3 - 5 годин щодня телебаченню, комп'ютерам чи азартним іграм. <br />Тому все більше наші діти втрачають емоційне, духовне сімейне виховання. А ці особливості формуються тільки в дитячому та підлітковому віці. Отож, комп'ютер, сучасна модель телевізора чи домашнього кінотеатру, мобільного телефону - це ознаки матеріального благополуччя чи відкуп за недостатню любов та увагу до дитини? <br />ВІКТОРІЯ НЕРУШ.<br />Життя у віртуальному світі<br />Комп’ютерна залежність може виникати не лише в дітей, а й у дорослих. Для сучасних дітей комп’ютер став незамінною річчю. Адже за ним можна не лише грати в різноманітні ігри, а й виконувати домашні завдання. Деяких батьків навіть радує той факт, що діти весь час проводять за комп’ютером. Мовляв, нехай краще сидять за монітором, ніж бешкетують. Однак таким батькам варто знати, що дітлахам не можна надто довго працювати з клавіатурою. <br />У віці 6 років не рекомендується працювати більше 15 хв. на день, у 7–9 років – 20 хв. Для тих же, хто має проблеми з зором, час варто зменшити: 6-7 років – до 10 хв., 8-9 років – не більше 15 хв. <br />Для більш дорослих дітлахів час дещо збільшується: учні 6-7 класів – до 20 хв., 8-9 класів – 20–25 хв. Для старшокласників оптимальним буде заняття з комп’ютером до 30 хв. під час одного шкільного уроку, або ж по 20 хв. під час двох. <br />Значна кількість завсідників комп’ютерних салонів страждає на таку хворобу як залежність від „електронного друга”. <br />– Комп’ютерна залежність таки дійсно існує, її ще називають кіберзалежністю, – розповідає психолог Оксана Харченко. <br />Найчастіше вона виникає в дітей, які мають певні психологічні проблеми. Насамперед, такі проблеми викликані ускладненнями у спілкуванні чи то з дорослими, чи з однолітками. А нереальний світ дає дитині можливість відчути себе сильнішою. Адже комп’ютерну гру в будь-якому разі можна переграти, у той час як у реальному житті виправити, чи то пак переграти, певні ситуації чи проблеми просто неможливо. <br />Та й самі ігри є різними, тож, відповідно, по-різному впливають на психіку дітей. Деякі ігри містять у собі більше позитиву, ніж негативу. Наприклад, якщо вони пов’язані з розвитком уваги, пам’яті, ерудиції. Утім, і такі ігри можуть містити в собі часточку небезпеки – насамперед, для азартних дітей, яким важливі насамперед набирання балів чи проходження турів. <br />– Але найнебезпечнішими є ігри зі стріляниною, вбивствами, – запевняє Оксана Харченко. – Вони викликають агресію, а маленькі діти можуть не розрізняти, де реальність, а де ігровий світ, та можуть ідентифікувати себе із героями-вбивцями. <br />Помітити залежних дітей досить легко. Перша ознака – надмірне задоволення від гри, втрата відчуття плину часу та небажання спілкуватися з однолітками. <br />Коли таку дитину відволікають від гри, або ж у неї немає коштів, щоб піти до комп’ютерного залу, в дитини знижується настрій, виникає агресія, роздратування, – розповідає Оксана Михайлівна. <br />На щастя, комп’ютерна залежність – ситуація не безвихідна. Першим кроком до її вирішення є апеляція до розуміння дитини. Батькам варто пояснити малечі, що комп’ютер існує не лише для ігор. <br />Та, як виявляється, комп’ютерна залежність може виникати не лише в дітей, а й у дорослих. Психологи вважають, що “живуть” у віртуальному світі насамперед самотні люди, яким немає чим себе зайняти. Реальний світ їм замінює Інтернет. <br />Підготував: Наталія ЗАЇКА <br />Джерело: "Прес-Центр" urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress:4032 2007-02-26T10:24:32Z 2007-02-26T10:24:32Z На сцене, свесив голову с борта, лежал солист Мэддисон крайм, Мэл Маилсон, как всегда в дамском платье и с полуспущенной, на сколько это было заметно, ширинкой на кожаных шортах под задраной юбкой. Он кричал в микрофон что-то вроде "оттрахай ближнего своего" а потом вставил его между ног, имитируя возбужденный половой орган. К нему подходит Джон - обтатуированный крашенный блондин соло-гитарист группы, - и садиться на колени сбоку от Маилсона. Он только открыл было рот, пытаясь заглотить микрофон, как осверепевший вокалист схватил его за волосы и резко нагнул его голову вниз, ниже уровня мокрофона. Джон, не выпуская из рук гитары, отстосал Маилсону по полной программе, хотя, на самом деле, второй предполагал просто поприкалываться, но, видно, он нравился Джону, хотя тот был не гомосексуалист. Закончив свой акт, Джон опять встал, отдалившись в сторону. urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress:3623 2007-02-26T10:16:32Z 2007-02-26T10:16:32Z ромштайн школа вырастила во мне лидера<br />жизнь его затоптала<br />не жизнь а долбаный Кулек<br />дипрессия-чума 21 века urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress:3491 2007-02-24T18:46:55Z 2007-02-24T18:46:55Z Може, ти на відстані – й не ти?<br />Як розпізнати, як відчути?<br />І як знайти радіохвилю ту,<br />Що проганяє сум і самоту?<br />Що холодок порожніх смс<br />Дехто вважає за прогрес,<br />І що на голос твій у телефоні<br />Можна змінять долоні?<br /><br />Може, не ти на відстані вітаєш,<br />Може, не ти цілунки надсилаєш,<br />Може, не ти сумуєш віртуально,<br />А якась чужа ВОНА.Це – не реально... urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress:3276 2007-02-23T08:22:41Z 2007-02-23T08:22:41Z а не буду я никаго поздравлять.фигвам!получайте СПАСИБА за день св.Валика.када я чтото пыталась упрекнуть то услышала "а что это за праздник ваще"?<br />и вот еще.<br />как можно себя чувствовать и что говорить када лучшая падруга просит достать травки?<br />ЛЮДИ!не убивайте себя.за нас это сделают другие. urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress:3003 2007-02-23T08:12:51Z 2007-02-23T08:12:51Z 1<br />Життя – наче поїзд,<br />Що рухається вдаль…<br />Жаль, пізно ми зустрілись,<br />І розлучатись жаль.<br /><br />2<br />На вокзалі марних мрій,<br />Коли все зійшло нанівець,<br />Одчиниш – візьми найдорожче,<br />У камері схову сердець. urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress:2710 2007-02-21T15:12:01Z 2007-02-21T15:12:01Z Фото без него<br />Блеск бумаги бело-синей Виден был на снимке том Что таит в себе весенний Такой нежный, тихий гром<br />Стол стоял там, два предмета Белый лист на нём лежал Но ведь дело всё не в этом: Там в углу и ты стоял<br />Мои руки прикасались Слепо к фото, как в жару Мне казалось мы встречались Только где - я не пойму.<br />Моя ревность позабыла Как тогда смеялась я В руки ножницы схватила - Словно не было тебя. <br />Copyright © Полтавецъ Ганна 1998год гдето.<br />А че так криво,пля?<br /><br /> ***<br />Мене оточують вампіри<br />Бо так пороблено мені.<br />І лізуть не до шкіри-<br />У душу запускають пазурі.<br />Дістану я свою рапіру,<br />Напившись антитрунку,<br />І розгоню усіх до біса-<br />Ніде не знайдеться притулку!<br />Утомлено чоло протру,<br />Та зброю витру від гидоти,<br />Опівночі пухнасті крила розгорну<br />І полечу...<br />Енергію хорошу роздавати...<br />Я теж вампір, та білий, і крилатий! 2006 urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress:2550 2007-02-21T15:04:43Z 2007-02-21T15:04:43Z может слабохарактерность и есть LOVE.<br />и еще. <br />меня поздравили не с днем валентина а с началом поста.<br />хорошо что не с концом света. urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress:2217 2007-02-16T12:09:20Z 2007-02-16T12:09:20Z када балеешь тока тада панимаешь кто есть кто из мужчин.один переживал и лечил сеансами по телефону.а другой просто написал с утра "як твої соплі".и еще один гаварил что секс лучшее средство.что мужчина рядом погреет лучше антибиотиков.правда.и это все смотря фильм "иГРА со зверем". urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress:1901 2007-02-10T11:14:52Z 2007-02-10T11:14:52Z а как пойти на пенсию досрочно? urn:lj:livejournal.com:atom1:aktress:1676 2007-01-14T17:36:09Z 2007-01-14T17:36:09Z Кримський Агатангел Юхимович (1871-1942) сходознавець, славіст, письменник, перекладач Походив з татарського роду. Народився 15 січня 1871 року у м. Володимир-Волинський у родині вчителя історії та географії. У дитячі роки його батьки переїхали у Звенигородку під Києвом. У трирічному віці навчився читати, а через два роки батько віддав його у місцеве училище, де Агатангел провчився п’ять років (1876—1881). Після навчання у протогімназії в Острозі (1881—1884) та Другій київській гімназії (1884—1885) вступив за конкурсом у Колегію Павла Галагана (1885—1889). У ті роки опановує іноземні мови: польську, французьку, англійську, німецьку, грецьку, італійську, турецьку та латинську. У колегії заприязнився з Павлом Житецьким, Михайлом Драгомановим, які пробудили в ньому любов до української мови, літератури, історії, завдяки чому він, не маючи й краплини української крові, присвятив своє життя українській науці та культурі. 1889 року, по закінченні Колегії Павла Галагана, Кримський вступає до Лазаревського інституту східних мов у Москві, після закінчення якого у 1892 році його було залишено на кафедрі арабської філології для підготовки до професури. Основними дисциплінами вченого були арабська філологія, іслам та арабська література, перська і турецька мова та література. Протягом 1892—1896 років Кримський пройшов повний курс славістичних студій на історико-філологічному факультеті Московського університету під керівництвом мовознавця В.Міллера, славіста Р.Брандта, знавця індоєвропейських мов П.Фортунатова. 1896 року молодий вчений склав магістерські іспити з арабістики у Петербурзькому університеті та зі слов’янської філології у Московському університеті. Крім того, він слухав у Московському університеті лекції із всесвітньої історії у професора В.Гер’є. По закінченні Московського університету Кримський одержав від Лазаревського інституту дворічну стипендію для поїздки в Сирію та Ліван. Після повернення з поїздки 1898 року Кримський працює в Лазаревському інституті, викладає курси семітських мов, веде курс перекладу з російської мови на арабську і навпаки, вивчення Корану, читає лекції з історії арабської літератури. З 1901 року очолює кафедру арабської лінгвістики, стає професором арабської літератури та історії мусульманського Сходу. За час викладання в Лазаревському інституті східних мов написав і видав цілу бібліотеку академічних підручників з філології та історії Близького Сходу, про Коран, мусульманство, курси історії і літератури арабів, персів і турків. У 1918 році переїхав до Києва, де став секретарем заснованої гетьманом Павлом Скоропадським Української Академії наук. У Києві Кримський був творцем українського сходознавства. В Академії наук він також очолював історико-філологічний відділ, кабінет арабо-іранської філології, комісію словника живої мови, комісію історії української мови, діалектологічну та правописну комісії. З 1921 року він також був директором Інституту української наукової мови. У 1918—1921 роках працює професором всесвітньої історії у Київському університеті. Водночас він був редактором «Записок Історично-філологічного відділу Української Академії наук», головою Київського філіалу Всесоюзної асоціації сходознавства. У Києві Агатангел Кримський плідно працював лише у 1918—1928 роках. З 1929 року його почали переслідувати, позбавляти посад. 20 липня 1941 року Кримського заарештовують, вивозять до Казахстану. 25 січня 1942 року вчений помер у кустанайській в’язниці. Агатангел Кримський був учений надзвичайного обдаровання і широти наукового діапазону. Про нього важко сказати, який був його головний фах: орієнталіст, знавець великої кількості східних мов (відомо тепер, що знав він їх понад тридцять), історик Сходу, він був водночас одним з найкращих знавців української мови та літератури, белетрист, автор популярного роману «Андрій Лаговський» та збірки екзотичних ліричних поезій «Пальмове гілля». Завдяки своїй феноменальній пам’яті Кримський був винятковим ерудитом і часто скаржився знайомим, що «не може нічого забути». Фізично немічний, хворобливий, майже незрячий, бо втратив зір через постійне читання, він, проте, мав палку й пристрасну вдачу. Кримський добре розумівся на мистецтві, знав сучасну європейську літературу, зокрема французьку, і дуже любив музику. Цікаво, що він перший помітив талант молодого тенора, співака хору в трупі Миколи Садовського, і пророкував йому велике майбутнє. Цим хористом був згодом всесвітньо відомий тенор Леонід Собінов. Кримський не мав щастя в особистому житті й був самітником, протягом життя ніжно, таємно й безнадійно кохаючи талановиту письменницю. На його шістдесятирічному ювілеї в приміщенні теперішньої президії Академії наук України Павло Тичина прочитав присвячений Кримському вірш, де згадувалася «вічно мрійна Леся Українка», що розкрило цю таємницю. Його особисте життя було заповнене клопотами про брата і сестру, а пізнє одруження не принесло щастя й родини. Напівсліпий, немічний самітний вчений потребував допомоги секретаря, читця або коректора. Таким помічником був для нього Микола Левченко, якого він усиновив і який з часом став дослідником, завідував академічною друкарнею. Коли 1929 року почалися арешти, які завершилися інспірованим НКВС процесом над Спілкою Визволення України, Левченка разом з багатьма іншими співробітниками Академії було репресовано. Перед цим він своїм свідченням врятував Кримського від арешту. Після заслання Левченка залишилася його вагітна дружина, і, щоб дати дитині ім’я, Кримський одружився з нею. Такий жертовний вчинок не приніс йому особистого щастя, хоч він палко любив свого названого сина. Впродовж 10 років Кримський фактично керував Академією. Поміж співробітниками ходив навіть жарт про «кримську» Академію, що мало підстави. Першим президентом Академії, заснованої 14 липня 1918 року гетьманом Павлом Скоропадським, був В.Вернадський, але на початку 1920 року він виїхав до Петрограда й очолив Радіоінститут. Обраний на його місце В.Липський, чудовий ботанік, не мав адміністраторського хисту, тому фактичним господарем великої установи був Агатангел Юхимович, неодмінний секретар Академії. Найтяжчим для Академії був 1919 рік, коли в лютому Київ зайняли більшовики, що принесли червоний терор і голод, розстріли та переслідування вчених. А 31 серпня того ж року в Київ увійшла Добровольча армія на чолі з генералами Бредовим та Драгомировим, які почали боротьбу з усіма виявами української культури, зняли вивіску з приміщення Академії й оголосили її філією Російської академії наук. У грудні 1919 року прийшли більшовики, потім на короткий час українські та польські війська, потім знову більшовики. Під час цього лихоліття Кримський виявляв велику гнучкість і дипломатичні здібності, не даючи Академії загинути на початку свого існування. Він випрошував у влади пайки та одяг для співробітників, домігся, щоб Академії виділили ділянку землі, де вчені розводили городи й заготовляли дрова, оскільки в приміщенні Академії на Володимирській, 54, колишньому пансіоні Левашової, не опалювалося й чорнило замерзало. Але там, у холодних кімнатах, збиралися напівголодні ентузіасти, які складали плани розбудови української науки. На зворотних сторінках календарів та старих театральних афішах, чорнилом — розчиненими у воді хімічними олівцями, вони писали свої твори. З часом завдяки старанням і наполегливості Кримського та його співробітників Академія обростала різними установами, до неї приєдналися вже існуючі заклади — Археографічна комісія, Історичне Товариство Нестора-літописця, Юридичне товариство, музей Ханенка. Установи та приватні особи передавали їй свої книгозбірні. Першою передала цінні книги вдова професора В.Антоновича, пізніше до Академії передали свої книгозбірні А.Кримський, В.Модзалевський, О.Левицький та ін. Поліпшувався й матеріальний стан установи, Академія одержала великі приміщення на розі Фундуклеївської та Володимирської, славетну колись лаврську друкарню, де друкувалися наукові записки, праці всіх наукових відділів, окремі монографії, зокрема й праці А.Кримського. Сам Агатангел Юхимович був відповідальним редактором переважної більшості видань і віддавав видавничій діяльності багато часу, нерідко на шкоду власній науковій роботі. Таким чином, Академія ставала осередком національного та громадського життя України до 1929 року, коли почалися репресії, пов’язані з процесом над СВУ. Того року Кримського не затвердили неодмінним секретарем, позбавили адміністративних функцій, через що він тяжко переживав. Заарештовано і вислано багатьох співробітників, зокрема академіків С.Єфремова, М.Слабченка, О.Леонтовича, а замість них прийшли партійці М.Скрипник, О.Шліхтер, М.Яворський. 1934 року було скасовано гуманітарний відділ, окремі комісії було ліквідовано, співробітників звільнено. З 1939 року, після приєднання західноукраїнських земель до Радян-ської України, коли у Львові почали створюватися наукові установи, Кримський їде до Львова, де виступає з науковими доповідями, спогадами, вірячи у краще майбутнє української науки. У січні 1941 року урочисто святкувався ювілей вченого, і він одержав орден Леніна. На початку червня 1941 року Кримський повернувся зі Львова, де відбувалася сесія Академії наук, і їде зі своїм прийомним сином Василем до Ялти, де його застало оголошення війни. Він поспішив з Криму до Звенигородки, щоб там перебути літо. Його дуже непокоїла доля численних рукописів, що залишилися у Києві. Наприкінці червня почалася поспішна евакуація цінностей та установ. На початку липня було евакуйовано Академію наук до Уфи. За кілька днів після того до Звенигородки приїхало авто з енкаведистами, й Кримському наказано було негайно збиратися. Постановою НКВС від 20 липня 1941 року він оголошується «ідеологом українських націоналістів, який протягом ряду років очолював націоналістичне підпілля». Після цього він, разом з іншими україн-ськими патріотами — Л.Старицькою-Черняхівською, О.Стешенко, І.Черкаським, О.Ярошевичем — опиняється у Казахстані, де помирає 25 січня 1942 року в лікарні кустанайської в’язниці, що славилася своїм жорстоким режимом та витонченими тортурами. Ім’я українського академіка Агатангела Кримського 1970 року було занесене у затверджений XVI сесією Генеральної Асамблеї ЮНЕСКО перелік видатних діячів світу. <br />Сторінка: 1 2 100 видатних імен України - Енциклопедії <br /><br /><br />Український Центр не несе відповідальности за опубліковані матеріяли. <br /><br />London-Lviv © 2000-2006<br /><br />Леся Українка писала з Грузії до Агатангела Кримського: “Сього літа, згадавши про їх (волинські ліси — авт.), написала “драму-феєрію” на честь їм, і вона дала мені багато радощів, хоч я й відхорувала за неї”.<br /><br /><br /><br />Вчені винайшли тканину, яку не потрібно прати<br /><br />Американські вчені винайшли тканину, яку можна не прати тижнями. Вона створена із спеціальних волокон і здатна вбивати бактерії, розкладати бруд і піт. За допомогою нової технології вже створені футболки і нижня білизна.<br />Все це - справжня знахідка для військових. За деякими даними, одна з компаній одержала дозвіл на використання технології для створення спортивного одягу. <br /><br />Помер "Таємний Санта"<br /><br /><br /><br /><br />Американський мільйонер Ларрі Стюарт, який прославився як "Таємний Санта" ("Secret Santa"), помер від раку, повідомляє Associated Press. <br />Протягом 26 років щорічно в грудні телекомунікаційний магнат Стюарт вбирався Санта-Клаусом і, залишаючись невпізнанним, ходив вулицями Канзас-Сіті, роздаючи гроші біднякам. Таким чином він роздав, за приблизними оцінками, 1,3 мільйона доларів. <br /><br /><br />У квітні 2006 року у Стюарта діагностували рак, і напередодні Різдва він повідомив пресу, що саме він є "Таємним Сантою". За його словами, таким чином він розраховував надихнути інших людей допомагати біднякам. <br /> <br />На Різдво 2006 року Стюарт роздав близько 100 тисяч доларів. Ще чотири людини, які, за його прикладом, стали "Таємними Сантами", роздали в цілому ще близько 65 тисяч.